Що є витратами виконавчого провадження та хто повинен їх сплачувати?
Що є витратами виконавчого провадження та хто повинен їх сплачувати?
Фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження».
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, авансового внеску стягувача та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
З 2 серпня 2019 року до пунктів 2, 3 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень внесено зміни, згідно до яких витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов’язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору; стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.
Витрати, що пов’язані з винесенням постанов, включають наступні види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання або друк документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, марки або послуги маркувальної).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені як мінімальні витрати виконавчого провадження.
У відповідності до Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5, до видів витрат виконавчого провадження відносяться, зокрема, послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, зберігачів, перекладачів, суб’єктів оціночної діяльності – суб’єктів господарювання, суб’єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; банківські послуги при операціях з іноземною валютою; сплата судового збору; інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
У разі, якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, державний виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум повинен винести постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження.
При завершені або закінченні виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 та 39 Закону України «Про виконавче провадження», якщо витрати виконавчого провадження не були стягнуті з боржника, державний виконавець повинен винести постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Якщо витрати виконавчого провадження було здійснено за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу як повернення авансового внеску за рахунок стягнутих з боржника витрат виконавчого провадження.
У разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок також повертається стягувачу.
Разом з тим, фінансування виконавчого провадження не завжди здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та боржника.
При здійсненні виконавчого провадження наявні випадки, коли стягувачеві необхідно сплати витрати виконавчого провадження, наприклад, у разі відсутності технічної документації на майно, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням державного виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача.
У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати, пов’язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення.
З урахуванням викладеного, як боржникам, так і стягувачам необхідно дотримуватися вимог чинного законодавства, що стосуються фінансування виконавчого провадження.
Начальник Головного територіального
управління юстиції у Запорізькій області
Сергій Васильцов
27.09.2019