Порядок оформлення відрядження працівників
Порядок оформлення відрядження працівників
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (далі – Інструкція № 59), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Документами, що підтверджують зв’язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника. Підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.
Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження – день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше – наступна доба.
Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.
Щодо питань, пов’язаних з робочим графіком та оплатою праці працівника, який направлений у службове відрядження, то слід звернути увагу на наступні моменти: 1) на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються; 2) якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства; 3) якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку; 4) якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин.
Питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) протягом усього часу відрядження, в тому числі й часу перебування в дорозі.
Відповідно до пункту 13 розділу І Інструкції № 59, працівникові, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється у розмірі не нижче середнього заробітку за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором.
Державному службовцю, який направлений у службове відрядження, заробітна плата за весь період відрядження виплачується відповідно до Закону України «Про державну службу».
Так, відповідно до статті 42 Закону України «Про державну службу», державнийслужбовецьможе бути направлений у службовевідрядження (далі - відрядження) для виконаннясвоїхпосадовихобов’язків поза межами постійногомісцяслужби, у тому числі на роботу до секретаріатівміжнароднихорганізацій, представництвміжнароднихорганізацій в іншихкраїнахабоорганіввладиіноземних держав у порядку, визначеномуКабінетомМіністрівУкраїни, при цьому керівник державної служби визначає місце, строк відрядження, режим роботи у період відрядження та завдання до виконання.
Разом з тим, строк відрядження державного службовцяпротягом одного календарного року не можеперевищувати 60 календарнихднів, крімвипадків, визначенихзаконодавством.
Також відповідно до вищевказаної статті закону державному службовцювідшкодовуютьсявитрати та надаютьсяіншікомпенсації у зв’язку з направленням у відрядження в порядку і розмірах, визначенихКабінетомМіністрівУкраїни.За державнимслужбовцем на весь періодвідрядженнязберігаютьсяйого посада та заробітна плата.Під час направлення державного службовця у відрядженняберуться до увагийогосімейний стан та іншіособистіобставини. Не допускаєтьсянаправлення у відрядження без їхньоїзгодивагітнихжінок, державнихслужбовців, якімаютьдітейвіком до 14 років, самостійновиховуютьдітей з інвалідністю, осіб з інвалідністю з дитинства.
Отже, для ефективного функціонування підприємств роботодавці періодично відряджають своїх працівників у поїздки до інших населених пунктів країни, при цьому зрозуміло, що кожне відрядження має бути належним чином оформлене, щоб підприємство мало підстави провести відповідні компенсації.
Спеціаліст відділу по роботі
з персоналом апарату управління та
організаційно – методичній роботі
Управління персоналу О.І.Запара
